Тема 5. Адаптації
Біологія, 11 клас
Словник біологічних термінів і понять
Адаптаціогенез (від лат. adaptatio
– пристосування і грец. генезис –
походження)– процес формування нових пристосувань або удосконалення існуючих до
певних умов існування завдяки зміні генетичної структури популяції під дією
еволюційних чинників.
Адаптація (від лат. adaptatio
– пристосування) – загальна властивість усіх біосистем щодо
формування й розвитку нових біологічних ознак відповідно до змін умов
навколишнього середовища.
Адаптивна радіація – еволюційний процес виникнення в
межах певної систематичної групи форм, пристосованих до різних умов існування.
Адаптивний потенціал (від лат. potentia
– сила) – міра пристосувальних можливостей виду в мінливих умовах довкілля.
Адаптивні біологічні
ритми – це регулярні зміни
життєдіяльності біологічних систем, що збігаються за періодом із зовнішніми
геофізичними циклами.
Аероби - організми, здатні існувати лише в
кисневому середовищі.
Аеробіонти (від грец. – аерос
- повітря, біонтос – той, хто живе) –
організми, які населяють
наземно-повітряне середовище.
Анаероби – організми, які здатні жити й
розвиватися в безкисневому середовищі.
Анемохорія – розселення за допомогою повітряних
течій.
Бентос - рослинні й твариноподібні організми, які живуть на ґрунті та в ґрунті
морських і прісних водойм.
Біологічний годинник –
здатність організмів реагувати на плин
часу.
Водне середовище
існування -
абіотичне середовище існування,
основним ресурсом якого є вода.
Гігрофіли - екологічна група видів, які
пристосовані до життя в умовах високої вологості.
Гідробіонти - морські та прісноводні організми, які постійно живуть у водному
середовищі.
Гомойотермія (від грец. гомойос – однаковий, термо – тепло) - це стратегія виживання
організмів зі сталою температурою тіла, яка не залежить від температури
зовнішнього середовища, а залежить від тепла, що утворюється всередині.
Гостальне середовище
існування ( від англ. host
– господар) – це біотичне середовище
існування, пов’язане з ресурсами живого організму.
Ґрунтове середовище
існування – це
абіотично-біотичне середовище, умови існування якого визначаються верхнім
родючим шаром суходолу.
Едафобіонти (від грец. едафон
- ґрунт), або геобіонти, - мешканці
ґрунтового середовища існування.
Екологічна ніша – це просторове й функціональне
місце виду (організмів, популяції) в екосистемі, що визначається їхнім
біотичним потенціалом і сукупністю чинників довкілля, до яких він пристосований.
Екологічна пластичність виду – здатність організмів виду до
існування в певному діапазоні значень екологічного чинника.
Екологічно непластичні види – види з вузьким діапазоном
екологічної пластичності до чинників середовища.
Екологічно пластичні види – види, які можуть виживати в широкому діапазоні змін умов
існування.
Ектопаразити –
види, що оселяються на поверхні тіла
хазяїна або в його порожнинах, пов’язаних з зовнішнім середовищем.
Ендопаразити –
види, що населяють клітини, тканини,
внутрішні органи та порожнини тіла хазяїна.
Етологічна
(поведінкова) терморегуляція – регуляція
температури тіла через прояви поведінки.
Життєва форма рослин
– зовнішній вигляд
рослинних організмів, що відображає їхню пристосованість до умов середовища
існування.
Життєва форма тварин
– група особин, що мають
подібні морфологічні пристосування в однаковому середовищі.
Коадаптація – взаємопристосування різних видів у
процесі спряженої еволюції до нових умов існування.
Коеволюція (від лат. со – разом та evolution
– розгортання), або спряжена еволюція,
або коадаптивна еволюція, - еволюційна
взаємодія організмів різних видів, які не обмінюються генетичною інформацією,
але об’єднані тісними екологічними зв’язками.
Коменсалізм -
форма симбіозу, за якої один із
симбіонтів отримує користь від сумісного існування, не завдаючи шкоди іншому.
Кріофіли - екологічна група видів, які
спеціалізовані до життя в холодних умовах..
Ксерофіли - екологічна група видів, які
пристосовані до місцеіснувань зі зниженою вологістю.
Мутуалізм –
форма симбіозу, за якої співіснування є
корисним та обов’язковим для обох симбіонтів.
Надпаризитизм –
форма симбіотичних відносин, за якої певні
паразити паразитують на або в тілі інших паразитів.
Наземно-повітряне
середовище існування – абіотичне,
найрізноманітніше за своїми умовами існування середовище, основним ресурсом
якого є повітря.
Нейстон - сукупність організмів, які живуть на межі водного та повітряного
середовищ
Нектон - сукупність активно
плаваючих організмів, які мешкають у водній товщі, можуть активно протидіяти
течії та переміщуватись на значні відстані.
Необов’язковий (факультативний)
паразитизм - форма
паразитизму, коли паразит лише інколи заражає якогось хазяїна.
Обов’язковий
(облігатний) паразитизм – форма паразитизму, коли один організм обов’язково розвивається тільки
на якомусь одному хазяїні.
Онтобіонти – мешканці гостального середовища життя.
Паразит –
організм, який живе на поверхні або в
органах і тканинах інших видів організмів і використовує їх як джерело поживних
речовин та місце проживання.
Паразитизм -
форма симбіозу, за якої один із
симбіонтів отримує користь від сумісного існування і завдає шкоди іншому.
Паразитоїди –
види, які відкладають свої яйця в личинки
комах або проникають в їхнє тіло, після чого ці організми гинуть, не досягнувши
зрілого стану.
Перекривання
екологічної ніші – це
параметр, що характеризує використання видами (популяціями, організмами) одних
і тих самих ресурсів середовища і характер конкуренції між ними.
Планктон - сукупність організмів, які дрейфують у товщі води та не можуть активно
протистояти течіям.
Пойкілотермія (від
грец. пойкілос – мінливий, термо - тепло) – це стратегія виживання
організмів з несталою температурою тіла, що змінюється залежно від температури
зовнішнього середовища і залежить від тепла, що надходить ззовні.
Постадаптації - – еволюційні зміни організмів, що удосконалюють існуючі
пристосування даного виду до вже освоєних ним умов існування.
Преадаптації – еволюційні зміни, що забезпечують появу нових пристосувань
за участі сформованих структур організмів у змінених умовах існування.
Ресурси середовища
існування – сукупність
природних чинників, що використовуються в разі потреби для життєдіяльності
організмів.
Середовище існування
– це природні процеси й
тіла, з якими організми різних видів під час свого життя перебувають у прямих
або непрямих взаємовідносинах.
Симбіоз (від
грец. симбіозис - співжиття) – явище закономірного співжиття організмів
різних систематичних груп.
Стаціонарні паразити –
види, які характеризуються тривалим або
постійним перебуванням паразита на хазяїні й наявністю багатьох взаємних
пристосувань.
Стратегія адаптацій організмів – певний загальний напрям формування
пристосувань організмів різних видів, що забезпечує їхнє існування в часі.
Терморегуляція (від
грец. термо – тепло і лат. regulo -
впорядковую) – сукупність фізіологічних
процесів, що підтримують температуру тіла організму відмінною від температури
навколишнього середовища.
Термофіли - екологічна група видів, які живуть
в умовах постійно високих температур.
Тимчасові паразити –
види, які вступають в контакт з хазяїном
тільки під час живлення.
Умови існування – компоненти середовища існування,
що впливають на організми і визначають їхні життєві прояви.
Фізична
терморегуляція
– сукупність фізичних процесів, спрямованих на зміну рівня тепловіддачі.
Фотоперіодизм –
реакція організмів на співвідношення
тривалості дня і ночі, що проявляється в періодичній зміні процесів
життєдіяльності.
Хазяїн – організм, який є середовищем
існування для інших організмів.
Хімічна
терморегуляція – сукупність
хімічних процесів для активного збільшення теплоутворення у відповідь на
зниження температури середовища.
Ширина екологічної
ніші – параметр, який
визначають за діапазоном дії будь-якого екологічного чинника в межах
угруповання та оцінюють шляхом порівняння екологічної ніші інших видів
(організмів, популяцій).