вторник, 28 февраля 2017 г.

І летять, летять веселі зграї (сценарій виховного заходу до Дня зустрічі птахів )

І летять, летять веселі зграї ...

1 вед. Рятуймо чисте повітря.
       Рятуймо воду –
       В морях, океанах, в малих
       І великих річках,
       Рятуймо рідкісних птахів –
       Не всі ще види,
А ті , що зникають
В полях, у лісах у лугах.
Рятуймо світанки
Від  кіптяви, сажі й димів.
Рятуймо тишу, щоб
В тиші мовчати й радіти.
Рятуймо Землю.
А також рятуймо небо
Рятуймо ніжність.
Від кого рятуєм?
Від себе…       
                                                                                   
2 вед. Щогодини на нашій планеті:
Пять-шість видів тваринного та рослинного світу зникають

1 вед. На острові Маврикій в Індійському океані жили великі нелітаючі голуби – дронти, що були майже вдвічі більші за гуску. Незважаючи на те, що додо був далеким родичем голуба, перші жителі острова Маврикій ніколи у своєму житті не бачили нічого подібного. Вони описували птаха як лебедя із султанчиком на голові або ж як дикого індика.
   Будучи незвичним до ворогів, птах додо без побоювання наближався до людей і ставав їхньою легкою здобиччю. Мореплавці охоче полювали на цих великих птахів задля їжі. Так, наприклад, м'яса трьох-чотирьох дронтів вистачало, щоб нагодувати цілу команду моряків.
   На додо полювали й тварини. Небезпека для птахів зросла особливо тоді, коли на острові з'явилися поселенці, які привезли з собою кішок, собак, свиней. Ці тварини не тільки винищували самих дронтів, але й руйнували їхні гнізда, з'їдали яйця й пташенят.
В 1690 р., тобто через 170 років з того часу, як нога людини ступила на острів, загинув останній представник цього цікавого виду давніх птахів.
   Близьких родичів дронта-додо, дронта-самітника, що  жили на інших островах, незабаром також було винищено.

2 вед. На узбережжі північної Атлантики водилися безкрилі гагарки. Через недорозвинені крила птах не міг літати, сушею ледве ходив, проте прекрасно плавав і пірнав. Безкрила гагарка була легкою здобиччю, оскільки не вміла літати. Тому люди століттями масово полювали на неї заради м'яса й жиру. На межі знищення птах опинився вже в XVIII столітті, коли торговці пір'ям і м'ясом відкрили ЇЇ як чудового „постачальника" цих товарів. Останніх двох птахів було вбито біля берегів Ісландії у 1844 році.
          В 1971 р. Ісландський музей історії природи заплатив за опудало гагарки рекордну суму в 9 тис. фунтів.

1 вед. Яскравим прикладом нерозумного винищення птахів є історія мандрівного голуба, що населяв Північну Америку. 
   Різниця між мандрівними голубами та іншими голубиними полягала в тому, що мандрівні голуби величезними колоніями гніздувалися часто на площі в декілька квадратних кілометрів. Чисельність його досягла кількох мільярдів особин. На одному дереві гніздилось до ста голубів. У кожному гніздечку було всього одне яйце, але птахи за один рік могли виховати кілька пташенят. Їх чисельність була настільки величезною, що при перельотах вони собою закривали сонце, а від ляскаючих крил стояв такий шум, що закладало вуха. Мандрівний голуб мав досить хорошу швидкість, у хвилину пролітав одну милю, тобто перетнути океан і долетіти до Європи він міг всього за три дні.
   Американські індіанці споконвіку знали, що м'ясо мандрівних голубів смачне. Проте вони ніколи не полювали на птахів в період гніздування. У XIX столітті гурмани дуже цінували м'ясо молодих голубів, особливо пташенят. Коли ця „мода" набула поширення, з'явилися спеціальні загони мисливців, які добували пташенят цього голуба.
    Європейці, що прибули до Америки, почали винищувати голубів : стріляли, ловили сітками, використовували як мішень для стендової стрільби. І вже через десять років ці птахи стали рідкісними.
   Про масштаби знищення цих птахів свідчить бодай така цифра: навесні 1851 року до Нью-Йорка залізницею було доставлено 74 тонни м'яса голубів, убитих лише в двох районах штату. А в 1890 року голуби стали дуже рідкісними. У 1899 році на волі вже не було жодного мандрівного голуба.
   За одними даними, останній мандрівний голуб був убитий в 1899 році в Огайо, на місці його загибелі було поставлено бронзову пам'ятну дошку. Інші джерела стверджують, що це відбулося в 1900 році. Остання голубка на ймення Марта померла 1 вересня 1914 року в зоопарку Цинциннаті.
    Людина менше ніж за сто років зуміла знищити цих колись найчисленніших у світі птахів.

2 вед. Сумну статистику можна продовжити. Адже людина, що інтенсивно проводить господарську діяльність, мимоволі втручається у звичне для птахів середовище. Але, «ніщо так не підносить душу людини, ніщо так не розвиває, як спілкування з природою, спостереження її великих законів» (Некрасов).
Птахи – справжня окраса природи. Вони чарують нас розмаїттям свого оперення, гнучкістю поведінки та співом. Птахи надають природі неповторного колориту, без них вона відразу потьмяніла б.

1 вед.       Вже весна прийшла в оселі.
                    Розквіта рясний садок.
                   І летять, летять веселі
                   Зграї радісних пташок.
                   Швидше, любі, прилітайте,
                   Ми вже бачимо здаля.
                   І з весною привітайте
І лісочки, і поля.
                   Ми вже хатки збудували
                   На деревах в гілочках.
                   Щоб ви нам пісні співали,
                   Щоб ловили ви комах.

2 вед. Гей, летіть до нас, птахи,
       Наші славні співаки!
Вже для вас готові хати –
       Змайстрували їх юннати.
       Гей, до нас, до нас сюди.
       Завітайте у сади.
       Вас зустрінуть весняні
       Теплі і погожі дні.
       І дорослі, і малята
       Будуть вас охороняти
Буде досить для пташок
       Гусениць і комашок.

1 вед. Більшість пташок у нас – перелітні. Тож важливо , з метою охорони птахів, розвивати міжнародне співробітництво і в тих країнах, де вони гніздяться, і в тих, через які вони пролітають. Охороняють пернатих не тільки державні установи, але й громадські організації, серед яких найбільшою є Товариство з охорони та вивчення птахів України при кафедрі зоології Київського національного університету  Т. Г. Шевченка, яке охоче співпрацює з населенням та школярами.

2 вед. Де тільки не зустрічаємо ми птахів. У лісі, у полі, на берегах річок, садах, рідному подвірї.
   Ми любимо і бережемо їх не лише тому, що вони веселі, красиві й своєю присутністю і поведінкою прикрашають довкілля. Птахи – маленька частинка безмежного життя.
   Приваблювати птахів можна різними способами. Найкращими з них є створення сприятливих умов для підгодовування і гніздування.

(перегляд презентації « Пташині гнізда» )

Презентація «Пташині гнізда»
Слайди:
2.     Гніздо – це колиска для яєць та пташенят, хоча для деяких птахів воно слугує постійною домівкою.                                     
    Будування гнізда досить складний процес і відбувається він частіше навесні під час шлюбного  періоду.
3.     Гнізда бувають прості і складні, а інколи і вишукані. Розміщуватись можуть на відкритих і закритих місцях. У їхньому будівництві завжди вражає:
-          різноманітність матеріалу,
-          способи вибудовування;
-          форми гнізд.
     Звичайно, всі особини  одного виду майструють  однаково, тому за формою  гнізда можна визначити  вид птаха.
4.     Будують птахи свої гнізда, в основному, для висиджування потомства. Адже гніздо захищає і зберігає яйця від переохолодження, а після появи пташенят, захищає і їх. Для зігрівання птахи використовують  мох, пух, суху траву, шерсть тварин…
     Яйця у багатьох птахів мають забарвлення. Вони пофарбовані у той же колір,що і оточуюче середовище: кора дерева, лісова підстилка, грунт. Не маскують свої яйця лише ті птахи, хто гніздиться   у дуплах, норах чи інших                                                               укриттях.
              5.  Гніздо сороки – велика прозора куля, громіздка та груба, ще й закрита майже з усіх боків, вхід має збоку. Але, не дивлячись на те, що змайстроване воно ніби недбало, все-таки має складну і незвичну конструкцію висотою 60 см. Зовні складається із досить товстих гілок, всередині гілки тонші, а внутрішня основа – лоток -  ліпиться із землі та глини у вигляді чаші. Вистелений він пір’ям, шерстю тварин та знайденими ганчірками.
            6.Цікаво те, що сороки кожного року будують нові гнізда, хоча старі споруди ще досить міцні: вони роками витримують численні дощі, вітри та снігопади. Тому їх займають інші птахи, особливо хижі.
   Навесні, коли починається будівництво гнізд, у сорок виникає потяг до всього блискучого. У їхніх гніздах знаходили дротинки, фольгу, намистинки,  монетки, і навіть консервні банки.  За це сорок називають крадійками. 
          7. Спорудження гнізд сільськими ластівками відбувається у травні. Вони ліплять їх із глини та мокрої землі у суміші з травою та кінським волоссям. Місця обирають під стріхами, карнизами, на горищах, у будинках та приміщеннях для тварин, на стінах різних сільськогосподарських споруд, і навіть у криницях.    У кладці мають 4-5   яєць, вкритих червонувато-бурими  або сірими плямочками  та цятками. При появі потомства    його вигодовуванням  займаються і самець, і самка.    За день вони приносять поживу 600-800 разів.
           8. Стрижі птахи-акробати, що мають короткі ноги, короткі пальці та довгі крила. У звязку з цим вони не можуть сідати ні на дерево, ні на землю, бо не злетять.  Тому, на відміну від багатьох птахів, не використовують гілки та грунт для гнізд, а у якості будівельного матеріалу використовують власну слину, яка слугує цементом. З допомогою неї вони склеюють пушинки, клаптики паперу, різне сміття, що літає в повітрі.
           9.  Гніздо довгохвостої синиці розміщується на вертикальній розвилці вербових кущів, біля стовбура на висоті 2-10 метрів. Добре замасковане під кору дерева лишайниками, частинками моху, рослинним пухом або навіть коконами комах. Всім цим воно нагадує просто наріст на дереві.  Зовні закрите, а отвір знаходиться збоку. Всередині гніздо досить густо вистелено пірїнками. 
        10. Ворони – це птахи, які утворюють пари на тривалий час. У них по два гнізда, якими вони користуються в різні роки. Одне і те ж гніздо використовуються десятиріччями. Воронячі гнізда громіздкі, розміщуються на розвилці стовбурів та на верхівці дерева: осики, липи, дуба. Обовязково неподалік повинні бути мохові болота, заплава річки або поле. Зовні гніздо утворене грубими кривими гілками, між якими знаходяться стебла вересу, мох, суха трава, і все це повинно бути змішане із землею. Лоток     гладенький, в ньому наявні  сухі травинки, волосинки   та шерсть тварин.  
        11. Гніздо зяблика у вигляді половинки яблука. Розміщується зазвичай біля стовбура або на розвилці гілок високо від землі. У стінці наявні чотири шари. До них входять легкі рослинки, мохи, піря, шерсть тварин, кінські волосини,  кокони комах та павутина. Птахи маскують його лишайниками та шматочками кори, щоб не можна було відрізнити від дерева, на якому воно влаштоване.   
         12. Птахи ткачики мешкають у теплих областях Європи, західної Азії та північної Африки. Гнізда будують самці. Не користуючись ніякими речовинами, вони згинають, звертають та сплітають смужки листків таким чином, що виходить замкнена підвісна конструкція. Вони навчились не лише переплітати, а й звязувати вузлами рослинні волокна, стебельця і травинки між собою та легко розділяти великі листки на окремі стрічки. 
     Починається будівництво    з кільця, яке закріплене на розвилці гілки. Потім  поступово утворюються дах та вхід.
        13.  Якщо самці гніздо сподобається, вона починає наносити туди сухої трави, пір’їнок та пуху, створюючи м’яку підстилку на дні гніздової камери. Самець у цей час добудовує вхідний коридор. При будівництві гнізда птахи використовують злагоджені рухи голови, кігтиків та дзьоба. В цьому допомагає ще добрий зір.
        14. Різні види ткачиків для гніздування вибирають різні місця. Більшість із них надають перевагу деревам, які ростуть поодиноко. Вони намагаються побудувати житло поближче до води, оскільки вона слугує добрим захистом від хижаків.  Звичайно, зустрічаються ткачики, які гніздяться в густих затоплених лісах та у тростинних заростях.
        15. Найбільше халабудникам подобається саме синій колір предметів, тому що найчастіше вони там зустрічаються. Для надання шарму споруді, самці інкрустують її м’якоттю фруктів. Але ніякого відношення до гнізд ці курені-халабуди не мають. Дане місце лише для токування та спарювання. Гнізда вони влаштовують на деревах, де відкладаються всього 1-3 яйця.
        16. Птахи-швачки майструють гнізда із листків. Згинають один або декілька листків, що розміщені поруч і протикають їхні краї дзьобом. Прошивають павутиною або волокнами із рослинного пуху. Всередині зеленої колиски пташка в’є м’яке гніздечко із пуху, шерсті та бавовни. Живуть ці птахи в Індії, на Цейлоні, в Індокитаї поблизу населених пунктів, в садах, на плантаціях. Поселяються на верандах будинків і тому шиють гнізда також із кімнатних рослин.         
          17.      Вальдшнепи будують гнізда у змішаному сирому молодому лісі під прикриттям листяної парості та маленьких ялиночок. Ямка вистилається малою кількістю сухих травинок та тоненьких гілочок. Якщо самку злякати на гнізді, вона може облити кладку екскрементами, а потім не повернутися назад. Тому необхідно обережно витерти яйця і покласти в гніздо. Якщо злякати самку в гнізді вже з пташенятами, то вона злітає із демонстративним шумом, шумно махає крилами і верещить.
           18. Гніздо снігура розміщене на гілках хвойних дерев на висоті від 1 до 5 метрів. Сплетене із тонких гілочок і трав’янистих стебел, плоскувате. Лоток вистелений ніжними билинками з незначною кількістю пір’їнок. В кладці 4-6 яєць, світло-голубих за кольором з рідкими червонувато-бурими плямками, крапками та рисками. 
         19. Гніздо щигля розміщується на висоті кількох метрів біля кінця великої товстої гілки високого дерева. Це можуть бути і дуб, і клен, і в’яз, і сосна, і навіть, яблуня. За структурою воно щільне, з товстими стінками. Зовні обтикане мохом, лишайниками, плівочками зовнішнього шару кори. Лоток вистелений білим вербовим пухом, інколи пірїнками, шерстинками та волосинками.
          20. Гнізда співочого птаха чижа розміщені досить високо, десь від 6 до 15 метрів. Частіше птахи будують їх на ялинках, рідше на соснах. Вони добре замасковані і знайти їх неможливо.  На вигляд акуратні, з товстими стінками. Лоток затишний і вистелений золотисто-мідними стеблами моху зозулиного льону, також волосинками, рослинним пухом і пірїнками. До зовнішніх стінок ще додаються мохи та лишайники.
                 21. Гніздо крихітної пташки королька вагою всього 20 г. зроблене воно з павутини і вистелене пухом. Завдяки цьому воно надійно зберігає тепло, тому самка може спокійно залишати яйця аж на 1-1,5 години. Під час дощу гніздо всмоктує воду, залишаючись всередині сухим. А коли пташенята підростають, гніздо може розтягуватись згідно їхніх розмірів.
                22. Чорний коршун розміщує своє гніздо у середній частині крони дерева або і вище. Частіше на початку лісу і щоб поруч було неглибоке водоймище. Будова досить масивна – до 0,7 м в діаметрі. Зовнішній вигляд гнізда некрасивий і лоток вистилається старим папером, ганчірками, шерстинками тварин та іншим сміттям.
                23.  Сорокопуд-жулан бойовий горобцеподібний птах. Гніздо полюбляє влаштовувати на деревах з гострими шипуватими гілками, адже так безпечніше. Плететься чашоподібне гніздо із грубих стебел, гілочок та іншого рослинного матеріалу. Самка відкладає 5-6 сіруватих або світло-коричневих яєць із темними плямами, які на тупому кінці утворюють своєрідний віночок.  
           24. Гніздо горлиці у вигляді плоского майданчика, діаметром 20 см. Споруда рихла, створена сухими гілочками, які безладно накидані одна на одну. Знизу може, навіть, просвічуватися. Розміщує птах свій дім у кущах або невисоко на деревах, у сосновій діброві біля стовбурів.  
        25.   цікаво знати
-         Деякі птахи, наприклад, орли та лелеки, передають свої гнізда у спадковість. Одним із найстаріших є гніздо білого лелеки, яке проіснувало 400 років.
-         - Кожне покоління птахів ремонтує та оновлює гніздо, яке залишили батьки. В результаті цього гнізда весь час збільшуються. Найважчим у світі визначено гніздо білоголових орланів, яке важило 2 тонни.
-          Найсучасніше гніздо, тобто зроблене “за новітніми технологіями”, було продемонстроване на орнітологічному зїзді. Це вороняче гніздо, яке звите із алюмінієвого дроту.
-          Гніздо чубатих стрижів – найкрихітніше – це крихітна пластинка із слини і пари шматочків кори дерева. Таке гніздо витримує вагу всього одного маленького яйця. Батьки в цей час сидять поруч на гілочках.
-          Пальмові стрижі влаштовують спартанські гнізда.  Пояснюється це   тим, що вони наносять на нижню частину листка пальми смужку   слини, а на неї приклеюють два яєчка. Пташенята ростуть в цьому    “гнізді” у підвішеному стані.
-          Найміцніші гнізда будують пташки руді пічники.  Роблять вони їх із грудочок глини, змішаною із гноєм. Коли гніздо висохне на сонці, його не можна розбити, навіть, кувалдою.
             26. Птахи, що не будують гнізда
Такі птахи як чистуни, кладуть своє єдине яйце на голому виступі скелі. Але завдяки конічній формі, яйце ніколи не скотиться, навіть, при великому вітрі.
- Деякі види куликів, відкладають яйця прямо на                                             піщаний берег, без ніякої підстилки. Кладку                                                                віднайти досить важко, так як яйця схожі на гальку.
- Дрімлюги кладуть яйця прямо на лісову підстилку, не шукаючи ні пня, ні ямки, нічого, де б можна було сховатися.
- Нелітаючі птахи ківі відкладають своє непропорційно велике яйце між коренями папоротей.
- Самки страусів відкладають яйця в пісок, піклування про яких надають самцю.
- Смітні кури заривають яйця у купи сміття, рідш    в пісок. Там вони зігріваються сонячним теплом,    що прогріває купу або ж теплом ерегниваючи   залишків.
               27. Цікаво знати.
     Гнізда лелек, голубів, ластівок на будинку або поблизу житла людей у минулому вважались оберегом. Не лише будинку, а й домашніх тварин, тому заборонялось їх чіпати, тим більше розоряти. Як результат порушення заборони могли бути різного роду нещастя: пожежа,  загибель домашнього скоту, хвороби і смерть.  Вважалось, що тому, хто буде відганяти                                                    від пташиних гнізд котів, собак та інших   хижаків, буде все життя везти у справах.
     Не можна чіпати пташине гніздо ще і тому, що його створив Бог, і тому він може наказати винуватця. Заборонялось кидати на птахів каміння чи будь-що, щоб у майбутньому ті не виклювали очі.
                   28.     Яким би не було пташине гніздо, знайшовши його не слід турбувати його мешканців, а навпаки необхідно бути максимально обережним. Не чіпати самому і не приваблювати тих птахів, які розорюють чужі гнізда: сіру ворону та сороку. Тому, що ці птахи мають звичку слідкувати за людиною і, якщо ми    тривалий час затримуємось у   певному місці, роздивляючись   побачене гніздо якоїсь пташки, то   можемо стати винуватцем  руйнування  кладки чи знищення  виводка.


Презентація " І летять, летять веселі зграї..." 

https://drive.google.com/open?id=0B8ZhwVX-Fb6EQ1dmWkI1akNYZmM


Презентація " Пташині гнізда"

https://drive.google.com/open?id=0B8ZhwVX-Fb6ENS1BMkV0eXJINlU


https://docs.google.com/presentation/d/1XO5FSc8ZNjCa8Y4E7iKk7t04zYojriKvqp7jFZ2u7U8/edit?usp=sharing

Комментариев нет:

Отправить комментарий